З Чорного та Азовського морів зникли російські кораблі-носії крилатих ракет “Калібр”. Чому? Тому що роль ворожого флоту звузилася практично до одного завдання – ракетного терору мирних українських міст. Утім навіть для цього агресор змушений маневрувати, обираючи місця для запуску не лише з міркувань ефективності, а й власної безпеки. Кораблі ВМФ РФ тепер здебільшого базуються у Новоросійську та в тимчасово окупованій Абхазії. Це спроба зберегти флот від ударів українських дронів, хоча технічні можливості України залишаються обмеженими, передусім через панування ворога у повітрі над морем.
Резонансна спецоперація “Павутина”, під час якої було уражено ворожу авіацію на аеродромах у РФ, довела, що Україна здатна знищувати ворога не лише на передовій, а й у глибокому тилу. Чи можна влаштувати “Павутину 2.0” для російського флоту? Українські дрони вже не раз завдали ударів по об’єктах ворожого флоту. І це лише початок. У війні, де ресурсна перевага на боці агресора, Україна робить ставку на інновації, креативні рішення та асиметричні дії.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив військово-морський експерт, оглядач журналу Defense Express, науковий співробітник Національного військово-історичного музею України, капітан I-го рангу у відставці Володимир Заблоцький.
– У Військово-морських силах ЗСУ повідомили, що станом на ранок 22 червня в Чорному та Азовському морях не було російських кораблів-носіїв “Калібрів”. З чим це пов’язано? Як ви можете це пояснити?
– У них немає потреби. Справа в тому, що роль військово-морського флоту Росії зараз дуже обмежена. З трьох завдань, які стояли перед флотом раніше, залишилося лише одне – терор українських міст, мирного населення ракетами “Калібр”. І все. Більше нічого вони робити не можуть, зокрема висаджувати десант. У росіян немає на це сил і немає такого стратегічного завдання, як це було на початку широкомасштабної війни.
Дехто вважає, що це була демонстрація з метою відволікання українських сил, але я переконаний, що велася реальна підготовка до десанту, щоб влаштувати біля Одеси плацдарм, захопити узбережжя, а потім відрізати Україну від моря.
Вони тримають кораблі в Новоросійську і в окупованій Абхазії. Коли їм потрібно, вони можуть запускати ракети просто з місць базування. Але вони не роблять цього з міркувань безпеки, адже ракета може впасти там, де стартує, а в Новоросійську нафта, це комерційний порт. Тому їм треба виходити в море, хоча б недалеко, і звідти стріляти. Вони це й роблять. Останнього разу вони запускали “Калібри” з підводних човнів.
На жаль, у нас немає засобів, які можуть відслідковувати підводні човни. Звісно, ми працюємо в цьому напрямку, але нам дуже заважає панування противника в повітрі над Чорним морем. У нас просто не вистачає літаків. У нас має бути достатньо F-16 для того, щоб і боротися на фронті, і прикривати міста, і здійснювати боротьбу над Чорним морем.
У противника є аеродроми в Криму, з них злітають літаки, які будь-коли можуть з’явитися у будь-якому місці над Чорним морем. Ми перебуваємо в іншій ситуації, наші аеродроми розташовані далі. Отже, у такій конфігурації ми можемо вирішувати лише оборонні завдання, тобто не допускати противника до наших берегів, контролювати його надводні носії. Коли вони виходять, наші супутники це фіксують і ми можемо підготувати удар.
Справа в тому, що усі надводні дрони потребують часу, аби прийти на місце. Але ворог може це бачити, і це також пов’язано з ризиком. І противник цим користується. Але ключовим фактором є панування у повітрі.
Поки що ситуація виглядає патовою, але військові пропонують зачекати до кінця літа, коли з’явиться нова структура Збройних сил, орієнтована також і на наступ, адже в обороні перемоги не здобуваються. Ми не маємо таких ресурсів, як противник, аби безкінечно воювати в обороні. Це буде ресурсна війна, і для нас вона буде програшна.
Наше завдання – бути технологічно першими. Ми неодноразово довели свою креативність. Ми першими створили багато видів озброєння, які противник потім масштабував завдяки тому, що він має воєнізовану економіку. Ті ж самі FPV-дрони були українською розробкою, ті ж самі надводні дрони. Противник також хоче такі, але навіщо вони йому, якщо в нас немає флоту?
– Ви сказали, що російські кораблі перебувають у Новоросійську та Абхазії. Ми пам’ятаємо неймовірну спецоперацію СБУ “Павутина” із знищення ворожої авіації. Чи припускаєте ви, що в певній не надто віддаленій перспективі Україна зможе так само ефективно знищувати флот ворога на його території?
– На четвертий рік великої війни Україна продовжує робити все, щоб знищувати цей флот, де б він не був. Українські дрони вже атакували противника на Каспії, у Калінінграді – агентурним шляхом. Туди проникла людина і підпалила російський ракетний корабель, носій “Калібрів”. Були атаки безпілотників на порт Усть-Луга – стратегічний пункт експорту нафтопродуктів Росії. Цей список можна продовжувати. І це далеко не кінець. Війна триває, і фантазії в нас вистачає, як це робити нетрадиційним шляхом.
– Іран оголосив про намір перекрити Ормузьку протоку. Як це можливо суто технічно? І які наслідки це може мати?
– Не може він цього зробити, тому що там у повітрі панують ізраїльські ВПС, там велика концентрація західних бойових кораблів і авіації, поблизу розташовані бази США, у тому ж Катарі. До речі, там розміщене центральне командування (авіабаза Аль-Удейд. – Ред.), яке керує бомбардуваннями Ірану й операціями американського флоту в цьому регіоні.
Якщо вони хочуть, щоб їх знищили… Знищать, а ще й кораблі. Зараз не чіпають портову інфраструктуру, це табу, тому що Ізраїль і США мають на меті, по-перше, позбавлення цієї терористичної країни-союзника Росії можливості створення ядерної зброї, по-друге, повалення режиму, але щоб це не відбилося на населенні країни. Населення Ірану не відрізняється високим рівнем життя. Хоча вони й ненавидять диктатуру, але повалити диктатуру зсередини дуже рідко вдається, тому що вона ґрунтується на терорі.
Можливо, якщо справи підуть кепсько, буде завдано ударів і по нафтовій інфраструктурі, тоді Іран взагалі втратить можливість спілкуватися із зовнішнім світом і підтримувати функціонування своїх державних інституцій. А це означатиме падіння рівня життя населення, невдоволення владою тощо. Можливо, такий план В дійсно є. Але, думаю, такого сценарію намагатимуться уникнути, тому що Іран є одним із постачальників нафти для Китаю. Китай вклав туди багато коштів. Також відомо, що проксі Китаю – Північна Корея – заявила, що вона дасть Ірану ядерну зброю.
Але для перекриття Ормузького каналу в Ірану немає особливих засобів. Вони намагалися це робити ще за часів ірано-іракської війни, коли одні країни підтримували Ірак, який експортував нафту, а інші підтримували Іран, який також експортував нафту. Обидві сторони завдавали ударів авіацією і ракетами по нафтових терміналах, усі зазнавали втрат.
Якщо Іран піде на такий крок зараз, він втратить свій не дуже великий флот, який буде потоплено дуже швидко. Адже, коли авіація панує у повітрі, флот не може нічого робити. Відповідно, режим скажених аятол впаде. Тож буде ефект доміно.
Джерело: OBOZ.UA
