Російські джерела повідомили про те, що нібито окупаційна армія зайшла на територію Дніпропетровщини. Ворог також намагається вести наступ на Сумщині. І перше, і друге, по факту, є інформаційно-психологічною операцією, аби створити в українців та західних союзників України враження про те, що нібито український фронт невдовзі посиплеться, що впаде Дніпропетровщина й місто Дніпро тощо. Ще одна мета противника – суто терористична.
Проте об’єктивні можливості армії країни-окупанта обмежені. Через це він не може розвивати потужний наступ на Сумщині та просуватися на Харківщині. Насправді тримати поточний рівень агресії Росія зможе лише до кінця поточного року. Для України в цей складний період вкрай важливо не піддаватися на російські ІПСО, встояти і зберегти людей.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
– Російські джерела повідомляють про те, що нібито 8 червня російські окупаційні війська вийшли на адміністративний кордон Дніпропетровської області й ведуть подальші наступальні дії. Водночас проєкт DeepState наразі показує наближення противника до меж області, але окупанти не перетнули її. За вашими оцінками, як можуть події розвиватися далі з урахуванням того, якими силами та засобами володіє ворог? Адже ми бачимо, що ворог досі не зміг взяти місто Покровськ.
– Передусім нам потрібно відійти від прив’язок до меж адмінкордонів, державного кордону. Бойові дії відбуваються із прив’язкою до висот щодо вигідності оборони. Російсько-український кордон – це суцільна зона бойових дій. Десь росіяни зайшли на нашу територію, але на Курщині ми й досі утримуємо 40 квадратних кілометрів. Наприклад, російські джерела повідомляють, що велика група російських військ потрапила в напівоточення в районі Тьоткіного.
Стосовно сил, якими оперують росіяни. Минулого року вони хотіли наростити угруповання до 800 тисяч. Зараз воно налічує до 570-600 тисяч. Безпосередньо штурмові загони – це 200 тисяч. Це те “м’ясо”, яке безперестанно лізе та намагається прорвати наші позиції.
Росія хоче показати, що війна перекидається на інші території, хоче використати це як ІПСО проти українців, мовляв, зараз впаде Дніпропетровщина й місто Дніпро. Хоче використати це для західної аудиторії, де особливо не розрізняють, чим Дніпропетровська область відрізняється від міста, а Дніпро – це важливий логістичний та медичний хаб. Туди евакуйовують наших поранених. Мета – викликати істерію і безнадію, нібито в нас усе сиплеться і все погано.
Наша оборона лишається під єдиним командуванням, але у нас менше людей, ніж у ворога. Тому дуже важлива мобілізація, можливий рекрутинг. Це речі, пов’язані нерозривно. Коли хтось підтримує побиття представників ТЦК, а потім кричить, що в нас провалюється фронт, – вибачте, але це шизофренія.
Нічого не станеться, якщо вони зайдуть на Дніпропетровщину. Це не означатиме, що росіяни виграють війну проти нас, це не означає, що вони переможуть.
Евакуація з прифронтових районів Дніпропетровщини велася давно. Чи зайшли росіяни, чи ні – покаже час. Наразі немає підтверджень. Ми продовжуємо воювати. І головне для нас – не вестися на цю російську історію про Дніпропетровщину та провал нашої лінії оборони. Для нас зараз важливо зберегти людей, а не території. На кону не Дніпропетровщина, а подальше виживання усієї нашої держави.
Цей рік дійсно ключовий, визначальний, тому нам потрібно більш спокійно до цього ставитися.
– Намагання російської окупаційної армії просунутися на Сумщині – це також, за великим рахунком, ІПСО? Тобто ці дії більшою мірою пов’язані саме з інформаційною складовою, а не з суто військовими потребами ворога?
– Тут інформаційна складова така сама, але є ще й практична, не військова, а терористична мета росіян. Вони дійсно мають там певне просування, вони підійшли впритул до Юнаківки. Там простягається важлива траса Курськ – Рильськ, яку ми частково накриваємо нашим артилерійським вогнем. Ми частково просунулися у напрямку Варачине – Новомиколаївка, намагаючись контратакувати й бити під ребро вороже угруповання, ускладнюючи йому логістику та просування.
Практична терористична мета, якої вони хочуть досягти, – максимально наблизитися до Хотіні, до Нової Січі та інших населених пунктів на півдні, розгорнути там артилерію, операторів FPV-дронів для того, щоб тероризувати місто Суми, тероризувати жителів, нищити цивільну інфраструктуру.
Але тих військ, які називають і наші, і західні аналітики, їм недостатньо, щоб прориватися до Сум, а тим паче недостатньо для того, аби штурмувати саме місто. Росіяни використовують чисельну перевагу, з величезними втратами – по 300-400 за одне село. А коли вони впираються в місто, у них починаються проблеми. Покровськ, Часів Яр, Торецьк це показали. Росіянам вдається захоплювати такі міста лише після року, і то, якщо повністю знищити КАБами, артилерією, фактично стерти ці міста з лиця землі.
Для Сум поки що, на щастя, такої загрози немає. На прорив на міську межу не вистачить сил із тими втратами, які у них є. Вони ж воюють там так само, як на Покровському та інших напрямках.
– Запитання щодо Харківщини. На мапі бойових дій ми бачимо дві локації, які ворог утримує вже давно. Проте вони досі з’єднані між собою, подальшого просування також немає. Виходячи з того, що ви сказали, в противника просто не вистачає сил та засобів, аби розвивати наступ на цій ділянці фронту? Чи може також місто Харків, як і Суми, бути терористичною ціллю ворога?
– Так, саме тому вони б’ють по Харкову “Шахедами”. Чому в них там немає просувань? Генерал Драпатий заздалегідь підготував там район оборони. Нещодавно росіяни мали певне просування в районі Вовчанських Хуторів. Але складність полягає в тому, що угруповання ворога в районі Липців і Вовчанська й угруповання, яке тисне на Сумщині, – це один окупаційний контингент, позначений як угруповання військ “Сєвєр”.
Наразі вони визначили Сумщину як пріоритет. Поки ми робимо транскордонні удари по Тьоткіному, по Бєлгородській та Курській областях, ми так само б’ємо по логістиці. Тому росіяни не можуть розірватися на усі напрямки й робити якісь прориви на півночі. Їм треба якось відтіснити наші війська за держкордон, їм треба підтримувати наступ на Сумщині. Є ще наступальні дії на Куп’янському напрямку – вони намагаються вийти у тил Куп’янська. Їм просто не вистачає “м’яса” на всі ці напрямки. Тому поки що ситуація на півночі, в районі Вовчанська та Липців, відносно стабільна. Титанічними зусиллями нашим хлопцям вдається утримувати там фронт.
– Ви сказали, що цей рік є ключовим і визначальним. Чи могли б розвинути цю думку? Чи погоджуєтеся ви з поглядами деяких західних аналітиків, які вважають, що цей літній наступ – останній потужний наступ армії Путіна?
– Я погоджуюся, тому що літньо-осіння кампанія росіян – це їхній останній ривок. У них немає якогось довгого плану, крім як робити це. Ядерна зброя? Якби вони могли нею вдарити, то вже давно б ударили.
У нас є проблеми з мобілізацією, з рекрутингом, нам не вистачає зброї. Ми бачимо, як “штормить” у Вашингтоні. США залишаються нашим стратегічним союзником, але ми бачимо зміну наративів. І нам важливо втриматися.
Якщо ми будемо в такій ситуації, як зараз, у грудні, ми будемо в хорошій, виграшній ситуації. Тому що на Заході не бачать цих просувань ворога, цих десятків кілометрів на Сумщині. Там узагалі не розуміють, чого так триматися за Донецьк та інші регіони. Путін це розуміє, тому кидає нове “м’ясо” у надії, що ми просто посиплемося, що вдасться прорвати фронт, що десь посиплються люди, розпочнеться масовий бунт проти ТЦК, проти Зеленського, проти Сирського та інших наших воєначальників. У них на це розрахунок.
Тому нам треба напружитися і просто витримати це. Якомога більше зберегти людей. Так, жертвуючи територіями. І зробити так, щоб жертви цієї війни не були марними. Тому це дійсно ключовий момент. Тримати таку планку агресії Росія після 2025 року просто не зможе.
Принагідно запрошую усіх охочих ознайомитися з інформацією про 128-му бригаду (окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду) за цим посиланням. Телефон для тих, хто бажає приєднатися: 0 (50) 665 67 00.
Джерело: OBOZ.UA
