6 та 7 липня цього року в Ріо-де-Жанейро відбувся XVII саміт об’єднання БРІКС, засновниками якого є Бразилія, Росія, Індія, Китай та Південна Африка. Однак в експертному середовищі цю зустріч уже називають “самітом відсутності”.
Відомо, що президент Росії Володимир Путін не приїхав до Бразилії – у Кремлі пояснили це “певними труднощами”, пов’язаними з ордером на арешт, виданим Міжнародним кримінальним судом (МКС) за депортацію українських дітей з окупованих територій. Оскільки Бразилія є членом МКС, її уряд формально зобов’язаний був би заарештувати російського лідера, попри вельми дружні відносини між країнами.
Відсутність Путіна та Сі Цзіньпіна як сигнал кризи в БРІКС
Крім того, до Ріо-де-Жанейро не полетів і китайський лідер Сі Цзіньпін, а це вперше від моменту його приходу до влади у 2013 році, коли голова КНР пропустив саміт БРІКС. Формальною причиною називають “нестикування у розкладі” зовнішньополітичних візитів Сі, однак більш поінформовані джерела вказують на те, що в Пекіні незадоволені тим, що прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді отримав на саміті почесний прийом та вечерю за участю президента Бразилії Лули да Сільви. Як повідомляється, така увага до прямого конкурента Китаю вразила самолюбство Сі Цзіньпіна, який прагне здобути для себе статус неформального лідера всього об’єднання БРІКС.
Шлях БРІКС від ідеї “глобального Півдня” до китайського диктату
Протягом останніх років ідея відродження “Глобального Півдня” і “занепаду колективного Заходу” була основою геополітичних мрій групи країн БРІКС, які декларували прагнення до нового справедливого світового порядку, в якому Америка та Європа більше не займають домінувального становища. Однак сьогодні, через 16 років після заснування об’єднання, стає все більш очевидним, що воно не здатне досягти своїх амбітних цілей.
Якщо на початку своєї історії БРІКС дійсно сприймалось як альтернативу західному домінуванню, особливо американському, то поступово ситуація докорінно змінилась. Наразі можна констатувати, що лише Китай отримав максимум від цього об’єднання, повільно підпорядковуючи БРІКС своїм економічним і політичним інтересам. Тобто якщо раніше об’єднання БРІКС було “символом” багатополярності, то тепер воно перетворюється на інструмент Китаю в його конфронтації з США, а Росія, послаблена затяжною війною в Україні, стає фактично васалом Пекіна.
БРІКС як імітація ефективного антизахідного блоку
Також варто зазначити, що побоювання Заходу про кристалізацію антизахідного альянсу в межах БРІКС багато в чому ґрунтується на проєкції потенційних страхів, а не на реальності, в якій БРІКС не являє собою цілісного блоку держав, а клубом регіональних конкурентів з купою суперечностей. Так, Індія продовжує зберігати стратегічне партнерство із США, навіть попри на певні нюанси у відносинах. Відтак Нью-Делі вкрай негативно ставиться до зближення Китаю, Росії та Пакистану (із яких Китай є головним регіональним суперником Індії, а Пакистан – прямим ворогом) та сприймає це як пряму загрозу для себе.
Тому присутність Індії у БРІКС пояснюється прагненням бути “в грі”, якщо мова йде про військову та економічну безпеку в Азії. Щодо Бразилії та Південної Африки – то ці країни стабільно залишаються частиною західноцентричної світової системи (особливо в економічному плані), хоча й дозволяють собі критику США та Заходу час від часу.
Суперечності та суперництво нових членів БРІКС підсилюють кризу
Фактично розширення БРІКС, яке активно просувається Китаєм, у підсумку виявляється неоднозначним процесом. Так, у січні 2024 року до об’єднання вступили Саудівська Аравія, Єгипет, ОАЕ та Іран, але тільки Іран по-справжньому поділяє антиамериканську позицію Пекіна та Москви. Однак на момент літа 2025 року, після воєнної “спецоперації” Ізраїлю та США, Іран являє собою країну, вельми ослаблену військово та інфраструктурно. Попри негласний союз із Пекіном та експорт майже всієї іранської нафти до Китаю в обхід санкцій, у вирішальний момент ані Пекін, ані Москва не прийшли Тегерану на допомогу. При цьому інші нові члени БРІКС, Саудівська Аравія та ОАЕ, повністю залежать від безпеки, яку їм гарантують США, залишаючись одними із головних супротивників Ірану на Близькому Сході.
Варто згадати, що нещодавня зустріч очільників МЗС БРІКС у квітні 2025 року стала символом внутрішньої дезорганізації, адже там не вдалося навіть узгодити загальне комюніке, в якому Китай хотів внести до тексту жорстку критику американської торгової політики, однак майже всі інші країни відмовилися.
Тому можна констатувати поступову втрату БРІКС своєї ролі політичного рупора альтернативної моделі світу, що стає більш очевидним за відсутності Путіна та Сі Цзіньпіна на XVII саміті об’єднання. Фактично відмову Сі Цзіньпіна летіти в Ріо-де-Жанейро можна вважати сигналом сумнівів у життєздатності БРІКС, а без Путіна, іншого ідеолога “протистояння із Заходом”, саміт дедалі більше перетворюється на формальність. Загострення розбіжностей між учасниками БРІКС свідчить про те, що об’єднання перестає бути альтернативою глобальному порядку та перетворюється на відображення процесів фрагментації світового порядку.
Джерело: OBOZ.UA
