Почнемо з того, що російсько-азербайджанські відносини довгий час будувалися на прагматизмі. З одного боку, Росія розглядала Азербайджан як важливого партнера на Південному Кавказі, передусім у контексті контролю над конфліктом у Нагірному Карабасі. З іншого — Азербайджан вибудовував багатовекторну зовнішню політику, уникаючи надмірної залежності від Москви, при цьому не вступаючи у відкриті конфлікти. Однак баланс почав змінюватися після 2020 року, коли Азербайджан здобув перемогу над Вірменією, отримавши підтримку Туреччини та Ізраїлю. Ситуація погіршилася після відкритої співпраці Росії з Іраном. Розуміючи ризики цієї співпраці, Азербайджан, ймовірно, дозволив Ізраїлю завдавати ударів по території Ірану, що стало приводом для посилення напруженості між країнами.
Ірану, перебуваючи в ситуації, коли по ньому б’ють з усіх боків, знищують ядерні програми та об’єкти, стає, м’яко кажучи, не дуже. Під боком знаходиться сильний союзник — Росія, потрібно просити допомоги. Але, незважаючи на те, що Іран колосально допоміг Росії у конфлікті з Україною, незважаючи на підписаний меморандум про всіляке партнерство і співробітництво, РФ, своєю чергою, просто відмовилася від допомоги Ірану (не кажучи вже навіть про чутки, що Путін дзвонив Трампу і пропонував допомогу).
І ось, президент США Трамп завершує конфлікт між Іраном та Ізраїлем. А ми різко згадуємо, що Іран же наш союзник. Що робити? Відповідь проста — вступити у відкриту конфронтацію з Азербайджаном, щоб показати Ірану, що ми з ними, що ми їх підтримуємо, що ми ще маємо вагу в цьому регіоні. Ось тільки на тлі масових ударів по Тегерану, знищених ядерних об’єктів, якісь безглузді затримання виглядають як шоу-вистава в цирку. А результатів у цієї клоунади з’явилося кілька: РФ втратила довіру Ірану, погіршила союзницькі відносини, практично знищила відносини з Азербайджаном, збільшила ризики відкритого збройного конфлікту і відкриття ще одного, вже азербайджано-російського фронту. А найважливіше — втратила важелі впливу на цей регіон…
Джерело: OBOZ.UA
