Заздрю тим, хто вірить у реальність мирних ініціатив Трампа.
Посил досягти миру благородний, без сумніву.
Але ось намагатися зупинити вантажний потяг, що мчить повним ходом, вийшовши на рейки перед тепловозом, якщо чесно, така собі тактика. Тим більше, що на рейки випускають нас.
А самі дивляться з боку.
Росія за допомогою війни розігнала економіку. Так, це кейсіанська економіка, ну і що? Вона працює. І те, що гармати на хліб не намажеш – це мудрість наступних років. Поки все працює і котиться щосили. Режим жиріє на крові і спроби розкрити йому жили ланцетом санкцій вельми сумнівні за ефективністю.
Хто-небудь бачить у Путіна хоч одну причину не воювати далі? Йому шкода своїх мертвих? Та не смішіть! Вона потонула… і крива усмішка на тонких, як хробаки, губах…
Нікого йому не шкода. Що більше здохне, то менше клопоту з населенням.
Він злякається Трампа? Та невже? З чого б йому боятися? У нього тисячі боєголовок! Навіщо нам світ, у якому немає Росії? У ядерний попіл!
Ви думаєте, що даного слова прийнято тримати?
А яких слів і договорів у нас не було з 1991? Яких ще меморандумів нам не вистачало? Та нам була гарантована непорушність, недоторканність, визнання кордонів і вічна дружба. Усіма учасниками балету, з усіх боків. Одні гаранти рвали нас на частини, а інші робили вигляд, що вони тут і не стояли.
Нормальна світова практика. Шкода, що ми про це забули.
Найкраща гарантія миру і взаємоповаги – кілька тисяч тактичних ракет із ядерними боєголовками у сторін, які збираються взаємоповажати. Інакше… результат на обличчя.
Ніхто нікого ні від чого захистити не може. Демократії – це вам не диктатури. Інше плече ухвалення рішень.
Що б там не вирішували у Вашингтоні, нам на голови падають північно-корейські снаряди і ракети, летять іранські шахеди із західними мікросхемами і китайськими антенами всередині. Щоночі.
Залишається вірити в мир і міць союзників. Як у світле майбутнє комунізму – ревно і бездумно.
Мир – це коли противник не може і вже не хоче. Мир – це коли він двома руками тримає кишки, що випадають із розпоротого черева.
А інакше – це не мир. Це короткочасна імітація.
15% ймовірності тимчасового перемир’я. Більше дати не можу, на жаль. Не бачу ні бажання у ворога, ні можливостей у союзників.
На жаль.
Джерело: OBOZ.UA
