Блог | “Брудна війна” в Україні тільки починається

Нещодавно Управління військової розвідки США оприлюднило щорічний звіт “Оцінка глобальних загроз – 2025”, в якому констатується незмінність стратегічних цілей російського лідера Володимира Путіна у відношенні України. Американські аналітики прийшли до висновку, що Кремль продовжує прагнути до повної перемоги у війні проти України.

Згідно з документом, підготовленим для Конгресу США, Москва послідовно реалізує стратегію існування української держави. Російське керівництво намагається підірвати здатність України надати спротив, деморалізувати її населення і очікувати момент, коли західні партнери зменшать об’єми підтримки Києва. В цьому звіті, зокрема, зазначається, що “Президент Росії Володимир Путін розглядає війну в Україні як екзистенційну боротьбу проти Заходу, яка визначить місце Росії у світі, утримання Путіна при владі та його історичну спадщину. Путін залишається впевненим у остаточній перемозі Росії в Україні та готовий використовувати військову силу щонайменше до 2025 року. Путін також залишається непохитним у своїй вимозі назавжди заборонити Україні вступ до Організації Північноатлантичного договору (НАТО), наполягаючи, щоб Київ вивів усі свої військові сили з Донецька, Луганська та Запоріжжя і Херсону.

Незважаючи на надання Заходом летальної допомоги Україні, Росія майже напевно прагне уникнути прямого конфлікту з НАТО, оскільки вважає, що не може виграти звичайну військову конфронтацію з альянсом. Однак Москва залишається цілком здатною використовувати асиметричні можливості проти Сполучених Штатів та їхніх союзників, включаючи кібер- та інформаційні кампанії, і зрештою володіє екзистенційною загрозою завдяки своїм стратегічним ядерним силам, які можуть вразити всю територію США.

Війна в Україні є частиною ширших цілей Путіна щодо повернення престижу та глобального впливу, які, на його думку, Росія втратила після розпаду Радянського Союзу в 1991 році, та здійснення контролю над колишніми радянськими республіками. Росія прагне мати сильний вплив на зовнішню, внутрішню та економічну політику цих держав, одночасно обмежуючи втручання іноземних держав-суперників.”

В таких умовах реальної війни, надзвичайно важливе значення має розвідка, в тому числі військова розвідка та  взагалі діяльність спецслужб України, які вже зіграли визначну роль у цій війні і продовжують виконувати надзвичайно важливі функції, а таємні операції, які провели СБУ і ГУР вразили не тільки кремлівське керівництво, а і вплинули на психологічний стан російського населення. Війна все більше і більше переноситься на територію агресора.

Зараз уже усім стало зрозумілим, що у сучасній  війні  розвідка, в тому числі і військова розвідка, грає ключову роль, надаючи інформацію щодо противника, його планах, силах і засобах, а також про можливі ризики та загрози.

Ще на початку повномасштабної війни: яку розпочав Путін, Джошуа Ровнер, доцент Школи міжнародної служби Американського університету, написав цікавий матеріал під назвою “Розвідка та війна: чи має значення секретність”, присвячений розвідці та її ролі у сучасних війнах. Автор, зокрема, зазначає, що “Історично успіх розвідки часто супроводжував таємність, — нещодавно написала на сайті War on the Rocks група вчених, які займаються питаннями розвідки. Російське вторгнення в Україну, як жодна інша подія за останні п’ятдесят років, показує, що це вже не так”.

У другій статті ті ж автори стверджують, що ми знаходимося в розпалі “глобальної революції в галузі розвідки з використанням відкритих джерел”. Нездатність прийняти цю революцію перед особливими доказами війни загрожує поганими результатами роботи розвідки до і під час війни. Вперта прихильність застарілої версії шпигунства, де досі панують секрети, може призвести до катастрофи.

Хоча результат війни в Україні досі незрозумілий, за останні три місяці російські війська зазнали тяжких втрат. Україна вбила та поранила тисячі загарбників та знешкодила значну частину російської бронетехніки, авіації та військово-морських сил. Кампанія Росії зазнала вражаючого провалу, незважаючи на, здавалося б, переважну військово-технічну перевагу. З того часу вона досягла певних  успіхів на півдні та сході, хоча й ціною значних втрат. Все це зовсім не схоже на той обмежений конфлікт, який мав на увазі Кремль під “спеціальною військовою операцією”.

Чим пояснюється ця невдача?

Звичайно, поки що рано говорити про це, враховуючи обмеженість новин, що надходять з Москви. Проте є підстави вважати, що війна стала великим провалом російської розвідки. Росія засновувала свої дії на вкрай помилкових припущеннях про волю України до опору, її оборонні можливості та ймовірну міжнародну реакцію. Можливо, російська розвідка підживлювала ці переконання та заохочувала агресивність політиків.

“Все більше відокремлюючись і відриваючись від глобальної революції в галузі розвідки з використанням відкритих джерел, Росія здійснила напад на Україну, абсолютно не будучи готовою до ведення війни у розвідувальному середовищі 21 століття”.

Інноваційні українські лідери зайнялися пошуком нових технологій для використання відкритих джерел та переваги над своїм більшим суперником. Російські лідери навпаки чіплялися за застарілу модель розвідки. Якби вони з розумінням поставилися до інформації, яка була у вільному доступі, та приділяли увагу новим способам її обробки, вони б виявили велику обережність на ранніх етапах війни. Можливо, вони вирішили б взагалі не вторгатися.

Неможливо заперечувати, що публічна розвідка дала поштовх до дискусій про війну в Україні. Комерційні фото передвоєнного нарощування військового потенціалу Росії привернули увагу до конфлікту, що насувався. Після вторгнення в Україну в соціальних мережах з’явилося багато повідомлень з перших рук, в яких російські війська зображувалися одночасно аморальними та некомпетентними. Це викликало симпатію до України, а також надію, що вона зможе витримати тиск. Широка міжнародна підтримка Києва призвела до постачання величезної кількості військового обладнання навіть від країн НАТО, незважаючи на те, що Україна не є членом Альянсу. Ця війна є прикладом впливу нового інформаційного середовища на міжнародну політику та зниження значення секретності.

Про видатні успіхи українських спецслужб і військової розвідки і їх конкуренцію  щойно зʼявився цікавий матеріал Девіда Ігнатіуса, у  The Washington Post “Брудна війна в Україні тільки починається”.

Автор вказує на те, що  “Зухвала атака безпілотників України на російські авіабази минулими вихідними стала “серйозним ляпасом по обличчю могутності… Російської Федерації”, як похвалився після операції генерал-лейтенант Василь Малюк, голова СБУ, Служби безпеки України. Деякі прихильники України сподівалися, що ці удари можуть ознаменувати прорив у війні.

Але те, що попереду, схоже, є кривавим продовженням цього жахливого конфлікту. Президент Дональд Трамп, який прийшов до влади, обіцяючи врегулювати війну, у четвер легковажно порівняв це з “двома маленькими дітьми, які б’ються, як божевільні, в парку… Іноді краще дати їм трохи побитися, а потім розлучити їх”.

З відходом Трампа як миротворця, принаймні поки що, Україна більше, ніж будь-коли, залежатиме від своїх розвідувальних служб, які продемонстрували здатність завдавати ударів по російських військах глибоко всередині їхньої рідної країни та по всьому світу. Лінія фронту всередині України залишатиметься пекельним ландшафтом безпілотників та артилерії. Але таємні операції можуть перерости у “брудну війну” за межами фронту, з більш цілеспрямованими вбивствами, саботажем та ударами по країнах, які постачають зброю Україні та Росії відповідно.

Обидві сторони давно хотіли вийти з глухого кута війни на виснаження, і недільна операція “Павутиння” була сміливою спробою України перезавантажити стіл переговорів. Малюк сказав, що підготовка до скоординованих атак на величезній території Росії розпочалася 18 місяців тому. Джерела в розвідці повідомляють мені, що інші складні операції вже готуються СБУ та ГУР, дві українські розвідувальні служби, понад три роки працюють над виконанням девізу українських спецпідрозділів: “Я йду за тобою”. Вони проводили операції, щоб перенести битву в Росію — і за кордон проти її сил та партнерів по всьому світу. Метою було завдати удару в неочікуваних місцях хитрими способами та змусити Росію стікати кров’ю далеко за межами лінії фронту в Україні.

СБУ та ГУР мають запекле суперництво, подібне до багаторічної конкуренції між ФБР та ЦРУ. СБУ, яка відповідає за внутрішню безпеку, але також активно діє за межами країни, роками страждала від заяв про те, що в неї проникла Росія. Ось чому недільна складна операція була таким переворотом: інформація не просочилася. Джерела в розвідці повідомили мені, що Малюк повідомив президента Володимира Зеленського, але не деяких інших високопоставлених членів його адміністрації. Малюк навіть не повідомив ключового заступника, сказали джерела.

Ознакою суперництва СБУ та ГУР є те, що 30 травня, лише за два дні до атаки безпілотників СБУ на авіабази, оперативники ГУР розпочали атаку на армійську базу в бухті Десантна, поблизу Владивостока на Далекому Сході Росії — найвіддаленішу ціль у війні на сьогодні.

За словами джерел у розвідці, атака у Владивостоці включала поєднання вантажівок-замінників та безпілотників, причому безпілотники здебільшого використовувалися для відволікання. За даними Kyiv Independent, ціллю була 155-та бригада морської піхоти, яка брала участь у боях під Маріуполем та в інших боях в Україні, джерела якої підтвердили атаку.

СБУ, окрім перевезення хитромудрих контейнерів, що перевозили невеликі квадрокоптери, до Росії, також взяла на себе ініціативу щодо морських безпілотників, які змусили російський флот відступити в Чорному морі. За словами джерел, європейські розвідники допомагали в розробці цих морських безпілотників.

Україна розглядала морський варіант тактики підступних атак, яку вона так ефективно використовувала в неділю. Джерела повідомили, що СБУ розглядала можливість відправки морських безпілотників, захованих у вантажних контейнерах, для атаки на кораблі Росії та її союзників у північній частині Тихого океану. Але, очевидно, досі вони ще не розпочали ці операції.

Головною ціллю для СБУ став міст через Керченську протоку, що з’єднує Росію з окупованим Кримом. Агенти СБУ тричі атакували міст з моменту повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, останній раз під час великого підводного вибуху у вівторок. Міст, що добре захищений, є головною символічною ціллю для України — ще одним способом “завдати ляпаса”.

ГУР, очолюване харизматичним генерал-лейтенантом Кирилом Будановим, проводило масштабні операції в Росії та проти російських військ по всьому світу. Він сказав мені в інтерв’ю минулого року: “Ми запропонували план, спрямований на зменшення російського потенціалу. Він охоплює багато аспектів, таких як військова промисловість… критичні військові цілі, їхні аеродроми, їхні командно-контрольні пункти.

Одна з тактик ГУР полягала в ударі по російських найманцях з групи Вагнера в Африці. За даними BBC, в результаті організованого ГУР удару минулого липня загинуло 84 бійці Вагнера та 47 малійських солдатів. Буданов сказав мені: “Ми проводимо такі операції, спрямовані на зменшення російського військового потенціалу, скрізь, де це можливо. Чому Африка має бути винятком?”

Джерела розвідки описали кілька операцій ГУР у Південній Африці з метою зриву поставок зброї до Росії. У грудні 2022 року агенти ГУР виявили, що російське вантажне судно Lady R пришвартувалося до військово-морської бази Саймонс-Таун, щоб отримати, за словами джерел, партію зброї. ГУР передало цю інформацію Сполученим Штатам, і посол США в Преторії висловив публічний протест у травні 2023 року. Агенти ГУР також зірвали передачу зброї російському вантажному літаку, який відвідав Південну Африку у 2022 році, повідомили джерела.Коли російський навчальний корабель ВМС “Смольний” пришвартувався до Кейптауна в серпні, українці різко протестували. Джерела повідомили мені, що деякі офіцери ГУР розглядали можливість нападу на корабель, але стрималися.

Готовність України розпочинати ризиковані шпигунські операції призвела до постійної напруженості між Вашингтоном і Києвом, повідомили мені джерела в США та Україні. Одним із прикладів було вбивство у серпні 2022 року Дарії Дугіної, дочки російської письменниці, яка була відомим прихильником війни з Україною (і була ймовірною ціллю). Американська розвідка дізналася, що українські шпигуни організували змову, і повідомила їм, що Вашингтон рішуче виступає проти таких дій, повідомляє New York Times.

Країни, що межують з Україною, можуть стати новими полями битв, оскільки війна продовжується. Прикладом є Придністров’я, сепаратистський регіон Молдови на західному кордоні України, який є союзником Москви та приймає російські “миротворчі” сили. Використовуючи російських перебіжчиків та інші місцеві сили, Україна розглядала операцію з нападу на російські війська там, але вирішила не відкривати цей новий фронт.

Зараз Росія розглядає можливість відправки 10 000 додаткових військовослужбовців до Придністров’я та прагне дестабілізувати прозахідну Молдову, заявив прем’єр-міністр Молдови в інтерв’ю Financial Times цього тижня.

Небезпека поширення впливу впливає на всі інші країни, що межують з Україною: Білорусь, Польщу, Словаччину, Угорщину та Румунію, а також на Німеччину, країни Балтії, Норвегію та Фінляндію. Більшість цих країн підтримують Україну, а українські розвідувальні служби використовують столиці Східної Європи як центри для своїх операцій. Дуже легко уявити собі розширення кампанії російських саботажів та загроз вбивства, подібних до тих, що розпочалися минулого року.Коли Трамп обійняв посаду, він, здається, думав, що буде легко покласти край цій війні. Він отримав свою відповідь цього тижня, коли українські та російські переговірники зустрілися в Стамбулі. Умови Росії зводилися до вимоги капітуляції України. Згідно з повідомленням ТАСС, меморандум про переговори Росії спрямований на “нейтралітет України, що означає її зобов’язання не вступати до військових альянсів та коаліцій, заборону на будь-яку військову діяльність… та на розгортання іноземних військових сил”.

Україна не буде “змушена бути нейтральною”, йдеться у власному переліку умов. “Вона може вирішити бути частиною євроатлантичної спільноти та рухатися до членства в ЄС”. По суті, саме про це йдеться у цій війні.

Трамп у четвер говорив про жахливу різанину цієї війни, описуючи жахливі фотографії розвідки, які він бачив, з відірваними кінцівками та розтрощеними тілами. Це не діти, які “б’ються в парку”. Коли президент відступає, кількість жертв продовжує зростати”.