Нещодавні заяви прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана в інтерв’ю французьким медіа про те, що Росія розуміє “лише мову сили” та “занадто слабка, аби напасти на НАТО”, викликали обурення в російської аудиторії, яка довгі роки вважала його одним із небагатьох проросійських лідерів у Європі, фактично навіть своїм союзником.
Про це йшлося в матеріалі нашого видання, однак справжні мотиви та сенс висловлювань лідера Угорщини потребують окремого детального аналізу.
Орбан наполягає на угоді щодо України між США і РФ в обхід Європи
Варто зазначити, що Орбан може вважатися проросійським політиком здебільшого у плані публічної риторики. На практиці він більше прокитайський, адже Пекін активно інвестує в економіку Угорщини та розглядає її як один із плацдармів для ширшого виходу на ринки Євросоюзу. Щодо України – угорський прем’єр розглядає її як регіонального конкурента, тому навряд чи бажатиме нам успіхів, економічних або тим паче військових. Тому він продовжує наполягати на тому, що тільки США і Росія, без участі Європи, зможуть завершити війну в Україні.
Згадаймо й те, що до 2024 року голова угорського уряду активно намагався бути посередником у врегулюванні війни в Україні, їздив із “місіями миру” до Києва та Москви, публічно заявляв про можливість діалогу. Нині, після активних, але не дуже вдалих дипломатичних зусиль адміністрації Дональда Трампа, Орбан значно знизив свою активність на цьому фронті та зменшив риторику щодо війни в Україні. Але, як випливає з його інтерв’ю, він, як і раніше, вважає, що Україна повільно програє війну, і наполягає на американсько-російській мирній угоді в обхід Європи.
Орбан та інші “євроскептики” у Європі переживають політичну кризу
Особисті добрі взаємини Віктора Орбана і Дональда Трампа особливо не допомагають Угорщині, зокрема її економіці, яка залишається критично залежною від Євросоюзу. Все це відбувається на тлі локальних поразок на виборах у Румунії та в Німеччині партій так званих євроскептиків. Крім того, можна згадати протести проти режиму Вучича в Сербії і протести у Словаччині щодо відмови від антиросійських санкцій, де уряд Фіцо теж балансує на межі недовіри, про що вже писало наше видання.
Угорські громадяни доволі неоднозначно сприймають зовнішньополітичну позицію Орбана: провінційне населення тяжіє до позиції Росії, міська молодь – до України, а загалом відзначається повільне зрушення у бік антиросійських настроїв та падіння рейтингу самого Орбана. До того ж бойові дії в Курській області порушили прямий газовий транзит до Угорщини, тепер постачання йдуть через Туреччину та Балкани, а повернення до дешевого російського газу в найближчому майбутньому не очікується.
Слова Орбана про російську слабкість – спроба зірвати збільшення Європою витрат на оборону
Може здаватись, що Орбан під тиском обставин поступово змінює свою позицію на більш проєвропейську і натякає на військову слабкість Росії перед об’єднаною Європою та НАТО. Однак все не так просто. З великою долею ймовірності слова Орбана про російську слабкість можуть мати ознаки дезінформації та маніпулювання суспільною думкою населення європейських країн та окремих політичних сил у Європі. Не дивно, що заяви про військову слабкість Росії пролунали тоді, коли країни НАТО розглядають збільшення витрат на оборону до 5% ВВП, а військова розвідка попереджала про ймовірність локального конфлікту з Росією на Балтиці.
Саме тому слова Орбана повинні вплинути на настрої т.зв. пацифістів у Європі, дати їм аргументи проти збільшення оборонних витрат ЄС і НАТО та загалом зірвати зусилля щодо підготовки до ймовірного конфлікту із Росією.
Російська армія еволюціонує – ризик військового загострення в балтійському регіоні зростає
На відміну від 2022 року, коли російські військові невдачі в Україні робили неможливим пряму війну РФ із НАТО, у 2025 році докорінно змінилась як військова, так і геополітична реальність. Росія за три роки перевела свій ВПК на військові рейки, отримує від союзників (Іран, Північна Корея) не лише снаряди, ракети й БПЛА, а ще й живу силу.
Російська армія поєднує два підходи до ведення бойових дій:
– індустріальний (масовані артобстріли позицій, бомбардування авіацією, механізовані колони та штурми великою кількістю піхоти);
– постіндустріальний (масове застосування дронів від тактичних до далекобійних, розвідка поля бою в режимі онлайн, успішне використання засобів РЕБ тощо).
На жаль, армія НАТО залишається вірною ще індустріальним доктринам, повільно впроваджуючи досвід української війни, особливо у сфері БПЛА, РЕБ і ППО. Саме це робить ймовірність бойових дій у Сувальському коридорі набагато вищою, ніж у 2022-2023 роках, про що вже йшлося у нашому матеріалі.
Тому слова Орбана про слабкість Росії перед НАТО і Європою можуть звучати досить приємно для України, яка зробила багато чого для послаблення російського військового потенціалу. Однак нехтування загрозою може призвести до локальних катастрофічних втрат ключових територій, першою із яких вважається Сувальський коридор, захоплення якого надасть Росії сухопутний шлях до Калінінградської області, яка є своєрідним військовим плацдармом, що загрожує центру Європи.
Джерело: OBOZ.UA
